Під час дистанційного навчання є час навчитись чомусь корисному. Мої учні скористались такою нагодою!

Я працюю в Запорізькій гімназії № 11 понад 30 років і зараз навчаю дітей своїх колишніх учнів.  Дівчатка від своїх мам знають як колись у нас проходили заняття з кулінарії.    Вся школа була нагодована, про хлопців ніколи не забували, навіть окремий стіл їм накривали. Чого ми тільки не виготовляли: від чаю та бутербродів до супів і шарлоток! Я пригадую, що ніхто з моїх учнів ніколи не скаржився на стан здоров’я: нікого не нудило, ні в кого не болів живіт і т.і. Навіть тоді, коли за моєю спиною висипали весь майонез у олів’є, бо не хотілось нести залишки додому.

Останні 20 років заняття з кулінарії в нашій гімназії не проводяться. У нас за планом тільки 1 година на трудове, а в 9 класах зараз взагалі — 0,5 год. Вже не маю тієї майстерні, що була: там навчається клас, а дві майстерні — для хлопців та для дівчат — об’єднали в одному приміщенні, поділивши його стіною з гипсокартону. Вже давно не маємо обладнання, посуду та  пристосувань, щоб готувати…

Але мрії багатьох моїх дівчаток здійснились, нехай і не за моєю допомогою! Матусі й бабусі навчали готувати, ділилися сімейними секретами і рецептами. Для багатьох моїх учнів — і не тільки для дівчат, а і для хлопців -  це були майже перші кроки в опануванні поварського мистецтва.

Подивіться, будь ласка, які вони у мене МОЛОДЦІ!

P.S: Якщо на слайді немає малюнка поварського ковпака — він має відеофайл.

© 2020, Ирина Топчий. Все права защищены.